Очєрєдной п.....
Nov. 7th, 2005 11:06 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
puhnasta_oЧому так хуйово? Чому я не в змозі шось змінити? Я вже навіть цього хочу... але ж бляха - ну шо зі мною? Чому будь-яка думка викликає потоки сліз із глаз та дурнувате виття...?
Чому його друзі ставляться до мене краще ніж він? Чому мої старі знайомі шо мали б мене ненавидіти або жалітися мені натомість мене заспокоюють?
Чому його зара немає поруч, коли мені ТАК ХУЙОВО?
Чому я не бачу сенсу жити? Чому я не бачу майбутнього у нас із ним? Чому він хоче вчитися на стаціонарі – адже це вже ніби натяк на то шо хєр шо в нас вийде....
Чорт, чому знов сльози стікають по обличчю? Блядь, повертається біль...
Зара в мене страшно болить горло, і вже починає боліти голова – від сліз...Раптом це грип?...ну і шо? Ну шо статися може? Невже я можу померти від грипу? От блядь як просто все було би.......так не з моїм щастям - я ше в цьому кошмарі буду жити і жити, довго й нудно, поки не втрачу глузд остаточно. Бо вже бачу, шо на краще нічого змінитися не може...
Я не можу так більше жити...Я не хочу так жити... Я не хочу так страждати...Мамо, забери мене до себе...Блядь як же погано насамоті в цьому остогидлому світі...
Боже, нехай він не приходить,..Ніколи...Взагалі...Тоді я просто розтану, зникну, стану димом цигарок, сутінковою тінню...Непотрібно мені зара його бачити, не хочу шоб він мене в такому стані бачив, а зобразити посмішку просто сили не стане...
Шо за хуйня така? І нема з ким поговорити.... Блядь, ну яке я маю право когось своїми проблемами нагружати? І горло це йобнуте...Може й правда кудись піти...але куди?...Не хочу бачити людей взагалі, нахуй цю ідею....
................................................................................................................................................................
Ну от, він сказав шо прийде...Чого він хоче? Я не розумію...Навіщо це йому потрібно все? Навіщо я сказала шо все хуйово? Тепер прийдеться придумувати якісь неіснуючі причини...Адже я не хочу шоб він знав правду. Нехай так буде, як є зараз. Доки в мене стане сили...Доки стане свідомості, терпіння, бажання...А потім.... То вже мабуть не мої проблеми будуть, потім....
Чому його друзі ставляться до мене краще ніж він? Чому мої старі знайомі шо мали б мене ненавидіти або жалітися мені натомість мене заспокоюють?
Чому його зара немає поруч, коли мені ТАК ХУЙОВО?
Чому я не бачу сенсу жити? Чому я не бачу майбутнього у нас із ним? Чому він хоче вчитися на стаціонарі – адже це вже ніби натяк на то шо хєр шо в нас вийде....
Чорт, чому знов сльози стікають по обличчю? Блядь, повертається біль...
Зара в мене страшно болить горло, і вже починає боліти голова – від сліз...Раптом це грип?...ну і шо? Ну шо статися може? Невже я можу померти від грипу? От блядь як просто все було би.......так не з моїм щастям - я ше в цьому кошмарі буду жити і жити, довго й нудно, поки не втрачу глузд остаточно. Бо вже бачу, шо на краще нічого змінитися не може...
Я не можу так більше жити...Я не хочу так жити... Я не хочу так страждати...Мамо, забери мене до себе...Блядь як же погано насамоті в цьому остогидлому світі...
Боже, нехай він не приходить,..Ніколи...Взагалі...Тоді я просто розтану, зникну, стану димом цигарок, сутінковою тінню...Непотрібно мені зара його бачити, не хочу шоб він мене в такому стані бачив, а зобразити посмішку просто сили не стане...
Шо за хуйня така? І нема з ким поговорити.... Блядь, ну яке я маю право когось своїми проблемами нагружати? І горло це йобнуте...Може й правда кудись піти...але куди?...Не хочу бачити людей взагалі, нахуй цю ідею....
................................................................................................................................................................
Ну от, він сказав шо прийде...Чого він хоче? Я не розумію...Навіщо це йому потрібно все? Навіщо я сказала шо все хуйово? Тепер прийдеться придумувати якісь неіснуючі причини...Адже я не хочу шоб він знав правду. Нехай так буде, як є зараз. Доки в мене стане сили...Доки стане свідомості, терпіння, бажання...А потім.... То вже мабуть не мої проблеми будуть, потім....
