...як дивно - ніби інша людина...
так схожа і водночас настільки інша
обставини зовсім інші були
в мене був хлопець
в мене був Друг(в якого я потім закохалась, так, "бЬІло дєло")
я боялася болю, я вважала, шо мій хлопець - то єдине, шо мене тримає в цьому світі...
він знущався, а я терпіла, і обманювала себе...
а шо тепер?
шось так само, шось змінилось...
головна відмінність - тоді я жила у Великій Брехні, я знала шо то брехня, але мала купу причин продовжувати її, брехала собі...
мабуть через рік я думатиму так само і про" тепер"..
...а зараз мені набагато важче розказувати комусь свої проблеми, важче довіряти...
я стала менше прив"язуватися до людей(до натовпу)
я відчуваю пронизливу самотність і взагалі не можу бути сама
я відчуваю, шо не маю бути тут, шо це не мій час і не моє місце
я відчуваю жагу знань
я відчуваю, шо відмовлюсь від усього заради кохання..
я відчуваю...
так схожа і водночас настільки інша
обставини зовсім інші були
в мене був хлопець
в мене був Друг(в якого я потім закохалась, так, "бЬІло дєло")
я боялася болю, я вважала, шо мій хлопець - то єдине, шо мене тримає в цьому світі...
він знущався, а я терпіла, і обманювала себе...
а шо тепер?
шось так само, шось змінилось...
головна відмінність - тоді я жила у Великій Брехні, я знала шо то брехня, але мала купу причин продовжувати її, брехала собі...
мабуть через рік я думатиму так само і про" тепер"..
...а зараз мені набагато важче розказувати комусь свої проблеми, важче довіряти...
я стала менше прив"язуватися до людей(до натовпу)
я відчуваю пронизливу самотність і взагалі не можу бути сама
я відчуваю, шо не маю бути тут, шо це не мій час і не моє місце
я відчуваю жагу знань
я відчуваю, шо відмовлюсь від усього заради кохання..
я відчуваю...