puhnasta_o: (Default)
Счастье - это костер ночью в горах. Когда небо усеяно звездами, тебе тепо и уютно, огонь потрескивает, выдавая столбы искр...На костре кипит чаек или пылает глинтвейн.. Рядом - любимый человек, друзья, и все получают непередаваемое наслаждение от происходящего...
Разговоры ведутся негромкие, все приобретает таинственные оттенки...Отблески света костра на лицах, пляшущие огоньки в глазах..
Счастье - это погружаться в воду. Нырять в глубину, чувствуя водные обьятия, подниматься на поверхность, брызгать, наблюдая, как в капельках отражается солнце... Плавать в дождь и грозу, когда так просто спутать небо и воду местами, когда они сливаются воедино... Опускаться под воду в маске и смотреть вверх на деревья и небо..

Мне кажется, или я больше всего счастлива, когда обычные вещи приобретают нереальный иррациональный характер?!
или я просто умею видеть...
Меня это радует =)))
puhnasta_o: (4ernaja kniga)
Пятидневная рабочая неделя, со среды по воскресенье, ггггг
Работа по три часа в день "крикуном на морозе" - это зло.
Завтра, по идее - последний рабочий день.
Интересно, проснусь ли я утром здоровым достаточно, чтоб пойти работать...
А то че-то сегодняшний день просто погиб под впечатлениями -
3:00 - спат
8:20 - подпрыг(будильник, поставленый на 7, умиротворенно отвибрировал свое и заглох. под подушкой)
9:30 - работа началась
9:40 - все отмерзло, горло еще и охрипло
12:30- работа окончена. отмерзло и отвалилось.
Сижу дома пью чай. Где-то с часу дня.

Утром на морозной Севастопольской я ясно уразумела несколько вещей. мысля первая,жестокая,злободневная  )
мысля вторая, последняя  )
Значит, пока делаю вывод, что подобная работа не для меня. Т.е. "принесиподаем" мне не быть. Это радует.
puhnasta_o: (танцевательное)
Були сьогодні..тобто вже вчора на виставцы картин Гапчинської
виставка діє до 23.01, з 10 до 17 - нарід, сходіть! Ви таке пропускаєте! відчуття абсолютного щастя, енергетики, світла й легкості!
Гапчинська звертається до такого глибинного в людях, яке вони тримають десь всередині від самого дитинства, якісь такі якості, які всі приховують, боячись здатися слабкими і сентиментальними... і от там на виставці ЦЕ бере над вами верх... просто на очах - сльози щастя...
від картин
моя улюблена(із буклету) - диптих "Мои бабочки хотели к тебе еще до того как мЬІ встретились"

Посмотреть в полный размер, 34,45 КБ, 564x565 )

ВАРТО ВСІМ БАЧИТИ!
puhnasta_o: (4ernaja kniga)
І саме так ти мені нагадуєш
яким я насправді є
саме так ти нагадуєш
чим я насправді є

Не в твоєму стилі казати "Вибач"
Я чекав на зовсім іншу історію
Цього разу я помилився
віддаючи тобі серце що заслуговує на розбиття
Я був неправий,я опускався вниз
на денце кожної пляшки
лише 5 слів в моїй голові
лунають криком "чи нам усе ще весело?"
(приблизно так звучить переклад приспіву пісні "How You Remind Me" бай Нікельбек)

колись ця пісня викликала в мене нестримну жагу дії

зараз - чомусь ввижається сценарієм, з якого писане моє життя...

Чому кожен вважає своєю священною міссією вказати мені на моє місце і нагадати, ким(чим) я є насправді? Коли своїм завданням я вважаю перш за все розказати людині, яка вона талановита, гарна?! Шоб з"явилось бажання творити, жити, вселити віру в себе....Я відверто захоплююсь людьми!Майже в кожній людині можна знайти щось, варте поваги!
В моєму житті на диво часто трапляються люди, котрі, потрапивши в т.зв. "найближче оточення" починають мені тицяти пальцем у всі недоліки... Якого хуя?! Не подобається - двері завжди відчинені на вихід. Ви ж чомусь спілкувалися зі мною, такою поганою і недосконалою...Чи то у всіх живе підсвідоме(чи свідоме?) бажання зробити мене "трохи кращою" і виправити мої "помилки"?!!!!
А ше - найближчі люди роблять найбільше боляче, і чомусь у найвідповідальніші моменти. Або роблять те, чого я найбільше не люблю. В людях і взагалі. Мабуть думають, шо якшо вони в рангу "найближчих" то їм можна набагато більше за інших.Це так. Але ж не те, що я насправді зневажаю... І як пояснити другу(подрузі,родичу, коханому етс.) за що я ображаюсь? Якшо мені або бажають добра і намагаються допомогти, або "усім зараз важко, я втомився(лась), і ти ше від мене вимагаєш добрих слів?! Мені немає шо сказати, ти влаштовуєш розбірку на порожньому місці" у рідкісний момент, коли насправді хотілося почути просто дружнє слово і запевнення в тому, шо все буде добре.
Так, я буваю слабкою і не стидаюся в цьому собі зізнатися. Так, мені важливо чути заспокійливі слова, і шоб мене запевняли шо все буде добре - в мене не вистачає сили на всіх! Я знаходжу підтримку в піснях, в натхненні...я сама заставляю себе триматися, і намагаюся не думати, навіщо.
puhnasta_o: (котёнок)
я така як була померла минулого четверга

те шо є зараз - тіки вигадка

поки шо майже пуста всередині оболонка

яку я заповнюю всім шо втрапляє в поле зору

я все хочу

аби заповнити добу із 00:00 до 24:00

Я не хочу і не буду залишатися наодинці із собою

тепер я хоч у чомусь в цьому житті впевнена
Це дуже круто, бо цей фундамент для побудови власного світу ніхто в мене не відбере!!! Ура! Я знайшла шось вічне в собі!

Ніхто не відбере в мене мене саму!(с)
От так от!!!!

December 2012

S M T W T F S
      1
2 345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios