puhnasta_o: (4ernaja kniga)
Насправді дивний стан, на порозі істерикодепресії, кидає по настроях - "поганий-хороший"...
відчуваю неоднозначність буття та відсутність чітких меж. І як було б добре провести таку межу і знати , шо ось - далі не варто\не можна\не треба... Так ні...ніби все добре, ніби все ше на "добрій" стороні - і тут бац-і все погано...бо межі всі в тумани поховались...Зимові січневі тумани...А тепер ше й припали-прилипли мокрим снігом з дощем. Під яким не видно вибоїн на тротуарі, заповнених каламутною водою.

Як страшно все ж уявляти і настроюватися на шось. Коли так не стається, як бажалось, відчуваєш, ніби втрачаєш шось матеріальне, реальне. І ніяк не доведеш собі, шо то було лише в уяві. Так гидко...

От чомусь раптом задумалась, шо не можу просто уявити себе із кимось іншим окрім Кості в співжитті. Коханцем можу уявити, другом звісно...Ким завгодно, але ж - так шоб повертатися додому і бачити там...когось іншого? Хто буде...іншим? До якого потрібно буде звикати знову, вивчати звички та вподобання... Не хочу цього і навіть уявити не можу....
Погано
Холодно
....полізлО під ковдру...
puhnasta_o: (Sick of lies)
От коли? Коли воно в мене буде? Коли я зможу нарешті написати в жж - люблю?
Як же мені набридли постійні розбірки, сварки, нерозуміння...через дрібницю - розвертатися, іти і писати смс"прощай"?!

Сходили, бля, в кіно...
Фільм Тарковського "Соляріс" - 2 серії без перерви, нагрузило страшно..
Відчула себе повним лохом, бо не зрозуміла "таланту і генію" великого митця
Костя пообіцяв пояснити, про шо хоча би фільм був(бо мені там так душно було, шо я вже нічого і бачити не могла)
поянив, бляха-муха..
я шось не так зрозуміла, він почав стібатися...коротше, розісралися вщент...
отак от, сходили в кіно, провели гарно час...
краще й не ходити нікуди взагалі, якшо так...
=(((((

хочеться спокою, спертися на плече, довіритися людині...шоб заспокоїли, впевнили шо все буде добре..
хто небудь!
вже не вистачає нервів ніяких...
puhnasta_o: (4ernaja kniga)
сдала останній екзамен. Навіть на 5. Навіть не на шару.
І настрою ніякого.
На танці набір вже закінчився - дуже шкода. Але ж і ходити ТАК, як в моїй ситуації - тіки неповага до людей, і все. Вони люди серйозні, а я ні в кому не впевнена так шоб сказати - він стопудово ходитиме. Хоча, звичайно, дивно - чому я мала б відповідати за чиїсь вчинки? Хіба це не добровільно - ходити на танці? Ну, хахворіла людина, буває ж! Але, звичайно, не кожного разу. А тепер - відчуття, шо я доторкнулася до прекрасного, і знову впустила з рук... Шкода....
Не хочу нічого
попереду КУПА вихідних - десь аж до 9 лютого.
Шо робити всі ці дні, навіть не уявляю.
Дивно так...
Гроші є(не багато, але якісь є)
Часу купа
погода класна
і тупо немає шо робити
І не хочеться ні з ким гуляти
бо все, шо хочеться, знов недоступне
попереду придумування собі зайняття, одинокі походи в кіно і т.п.
Костю я взагалі і чути не хочу, хоча він судячи з усього теж.
А тепер я через нього не ходитиму на танці...
Ех...Це була моя мрія...Тепер вона відкладається до наступного набору...мабуть до вересня...і влітку, як і потраплю кудись на гру, то не танцюватиму...І всі бали тепер пройдуть повз...
Зара це все пишу, і навіть якось пофіг...Які там танці, коли немає в особистому житті ніякого позитиву?! Хоча, абідна - виявляється, доводиться залежати від чоловіків навіть у цьому. Фак, це таки погано...А шукати людину спеціально для таких занять - нереально...
Так, це схоже на крах мрії...Оце вже гірше...
М-да, повний п...
puhnasta_o: (4ernaja kniga)
Сиджу і плачу від знесилення...так, я зайняла кожну хвилину життя якимись справами(цікавими і класними, шо приносять задоволення!), в мене не лишилося вільного часу...я думала, так буде легше...але мені потрібен хтось хто би вів мене!Хоча б іноді! Людина, яка могла би обійняти і сказати, шо все буде добре...людина, з якою я могла би бути слабкою, і не боятися шо мене вдарять у найменш захищене місце... Боже, я все життя шукаю таку людину...в батьках...в коханих і коханцях...в подругах... Тимчасово подібні люди з"являються...але...немає сенсу говорити, чим це закінчується...
... тупо нікого немає... я знаходжусь в якомусь дивному прошарку, всі інші або набагато вищі, або набагато нижчі.. І шо мені робити тут самій? Стрибати вгору? Чи вниз? Знов прийшли до філософії довічної самотності...
puhnasta_o: (4ernaja kniga)
І саме так ти мені нагадуєш
яким я насправді є
саме так ти нагадуєш
чим я насправді є

Не в твоєму стилі казати "Вибач"
Я чекав на зовсім іншу історію
Цього разу я помилився
віддаючи тобі серце що заслуговує на розбиття
Я був неправий,я опускався вниз
на денце кожної пляшки
лише 5 слів в моїй голові
лунають криком "чи нам усе ще весело?"
(приблизно так звучить переклад приспіву пісні "How You Remind Me" бай Нікельбек)

колись ця пісня викликала в мене нестримну жагу дії

зараз - чомусь ввижається сценарієм, з якого писане моє життя...

Чому кожен вважає своєю священною міссією вказати мені на моє місце і нагадати, ким(чим) я є насправді? Коли своїм завданням я вважаю перш за все розказати людині, яка вона талановита, гарна?! Шоб з"явилось бажання творити, жити, вселити віру в себе....Я відверто захоплююсь людьми!Майже в кожній людині можна знайти щось, варте поваги!
В моєму житті на диво часто трапляються люди, котрі, потрапивши в т.зв. "найближче оточення" починають мені тицяти пальцем у всі недоліки... Якого хуя?! Не подобається - двері завжди відчинені на вихід. Ви ж чомусь спілкувалися зі мною, такою поганою і недосконалою...Чи то у всіх живе підсвідоме(чи свідоме?) бажання зробити мене "трохи кращою" і виправити мої "помилки"?!!!!
А ше - найближчі люди роблять найбільше боляче, і чомусь у найвідповідальніші моменти. Або роблять те, чого я найбільше не люблю. В людях і взагалі. Мабуть думають, шо якшо вони в рангу "найближчих" то їм можна набагато більше за інших.Це так. Але ж не те, що я насправді зневажаю... І як пояснити другу(подрузі,родичу, коханому етс.) за що я ображаюсь? Якшо мені або бажають добра і намагаються допомогти, або "усім зараз важко, я втомився(лась), і ти ше від мене вимагаєш добрих слів?! Мені немає шо сказати, ти влаштовуєш розбірку на порожньому місці" у рідкісний момент, коли насправді хотілося почути просто дружнє слово і запевнення в тому, шо все буде добре.
Так, я буваю слабкою і не стидаюся в цьому собі зізнатися. Так, мені важливо чути заспокійливі слова, і шоб мене запевняли шо все буде добре - в мене не вистачає сили на всіх! Я знаходжу підтримку в піснях, в натхненні...я сама заставляю себе триматися, і намагаюся не думати, навіщо.
puhnasta_o: (Kycia)
була на танцях
надіялася шо Костя прийде
він не прийшов
танці були просто супер, але під кінець нікотин вийшов весь із крові, і я ледь не розплакалась, коли казала Люді, шо маю проблеми з парою для балу...
Пила пиво, Сергій (однокурсник) склав компанію і слухав мої жалощі.
Завтра маю бути в 9:00 в касах попереднього продажу квитків, мабуть таки їду в Карпати
Слухаю Д"ркіна... Сумно..Гіпнотизує...намагаюся вловити слова, але роздупляюся тільки в кінці пісні... текст іде кудись у підсвідомість і відлунює там, і зливається з внутрішніми біоритмами (чи шо у мене там?)...
Дркин - Бесимся )
puhnasta_o: (Sick of lies)
Не вини себя в том, что все так плохо - ты сделал, что смог,
А теперь считай, что нынче ты в отпуске, в отпуске...
........................................................
Ничего не останется после неба на казенном листе,
Ничего не останется в этом мире после нее(него?),
Только три этих вечных выхода - сдохнуть или жить в пустоте,
Или просто считать, что нынче ты в отпуске, в отпуске...
(с) Медведев - "Отпуск"

сьодні зустрілася з другом, якого бачила "на бєгу" рази зо три за останні 4 роки. Нормально спілкувалися лише на 1 курсі.

а я замовила квитки в карпати. Лише на себе. Поїду без Кості. Це для мене значить занадто багато. Не знаю, як я зможу бути сама(тобто самотня) на новий рік - вже років із 6 такого не бувало...
Хоча можу. Я все можу. І мені буде весело. Тіки глибоко всередині знов буде дуже порожньо і холодно, періодично я намагатимусь втікти від всіх(шо я думаю буде не важко)... Або найджу когось такого ж веселого і буду перманентно пити... Бо не можу я пити на самоті...Хоча - можу, навчуся. Все. Навчуся. Робити. Сама.
puhnasta_o: (Sick of lies)
Кто ползет по строчке, чей переплет закроется вскоре,
Кому будет дорога - брести во тьме, по ходу учась,
Как читать целлюлозную листву ночных территорий -
Роман о вечной любви - четвертую часть.
Жить между страниц -
Веришь ли ты, любишь ли ты.
Помнишь ли ты между страниц...
(с)Медведев, "Тёплый север"

треба написати про концерт Мєдвєдєва, на я кий я так довго чекала...він був пречудовий!...
але зараз немає настрою..сумно...знов сумно...тепер уже серйозно відчуваю, шо ми скоро розстанемося, і вже не через емоції... вчора поговорили і я дізналася(цікаво, нафіг це було більше року приховувати?) шо в нас АБСОЛЮТНО різні цінності, принципи, бажання, уявлення про щастя і співжиття... Просто не розумію...людина каже такі АБСУРДНІ речі... як він вчора був схожий на всіх моїх родичів, яких я зневажаю .... фак... невже це знов стається? я НЕ ЗМОЖУ співіснувати з людиною, яка не може відчувати щастя від того, шо має зараз, в сьогоднішньому дні...
.................
**: -Я хочу шоб у моєї коханої жінки було абсолютно все, і заради цього я вкладатиму всі сили в роботу, я працюватиму вдень і вночі, взагалі не буду відпочивати і відволікатися, поки стане сил. А якшо не стане, я ляжу і здохну із впевненістю, шо я зробив все шо міг для її щастя.
* : - Але якшо для її щастя потрібно лише трошки уваги? Добре слово? Співчуття? Тепла посмішка, обійми, бродіння нічним містом чи сидіння поруч перед тупим тєліком? Читання книжок і пиття чаю? І ніяк не гроші? І це те, шо ти можеш дати їй саме зараз, а не колись там!
..........................
*: - але ж подивися навколо - який чудовий туман, тепло,неначе весною.. В погожу ніч зірочки на небі сяють!!!Вдень небо блакитне...сонечко...стільки гарного біля нас! Цьому не можна не радіти!!!
**: - ...шоб хтось міг так радіти зірочкам, хтось інший має пахати на роботі...
*: - але ж ти не можеш працювати 24 години на добу!
**: - ні...але 18 можу!

ноу комєнт. сенсу ніякого. надіюся шо я все ж якось невірно його зрозуміла, бо ше рік тому ми пили пиво на верхівці пагорба, все небо було у хмарах, лише над нами правильним колом було зоряне небо із яскравими зірками...ми розмовляли про автостоп, вірші... про красу...
просто не вірю
але, якшо так...
тупий егоїзм, і ніяк не бажання зробити комусь добре
бо "добре комусь" робиться тим, шо хоче хтось, ане тим, шо "я отак вчиню і ти будеш щаслива"...як же це схоже чорт забирай на моїх батьків...не вистачає тіки фрази"і будеш мені дякувати!...."...

і знов не вистачає сил все обірвати, а було б настільки легше...

**: - то може отак зараз прямо розстанемося, шоб не тягнути далі?
*: - та ладно, вже пів на першу ночі, пішли спати...


...а іноді я думаю - а може вони всі праві?.... =((((

December 2012

S M T W T F S
      1
2 345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:48 pm
Powered by Dreamwidth Studios